Дмитро Шуров в гостях у Надії Матвєєвої: інтерв’ю з Pianoбой

Все буде добре

Сьогодні в гостях у студії «Все буде добре» той, хто нині у всіх на вустах – музикант, суддя шоу «Х-фактор» Pianoбой Дмитро Шуров!

0L2A8649

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дмитро Шуров про розбиту гітару: Я рок-музикант, а не Джастін Бібер

Діма, привіт! Дуже рада бачити тебе сьогодні у нашій студії. Розтлумач нам, будь ласка, хто ж такий Pianoбой?

Pianoбой, насправді, не зовсім про піаніно. Воно, безумовно, присутнє. Але бой – це скоріше бій, ніж хлопчик, у моєму випадку. Взагалі «рiano» – це тихо, як всі знають. Є forte, є рiano. Тож Pianoбой– це така штука, що може бути динамічною, тихою, а може бути гучною, драйвовою. І, фактично, Pianoбой – це людина з піаніно, яка, незважаючи ні на що, бореться з лайном довкола нас.

Діма, оскільки ти зараз мало не фігура №1, до мене приходило море листів з проханням запросити тебе на наше шоу. По перше, усі цікавляться новинами «Х-фактору»! Вже минуло декілька ефірів програми, поділись своїми враженнями. Які відчуття? Тобі подобається?

Зараз краще. На початку було трошки важко.

А чому?

Ну, для мене не зовсім звична ситуація, коли ти навіть до туалетної кімнати ходиш з камерою.

Правда? А чому це не показують?

А я не знаю. Можливо, й покажуть. (сміється) Ти з 9 ранку й до пізнього вечора знаходишся на знімальному майданчику, навкруги багато людей … А я трішечки їх побоююсь, якщо чесно. Особливо незнайомих. Тож на початку цей проект  для мене був серйозним викликом. Адже дуже важливо, щоб у цій феєрії, хаосі, та ще  й поруч з такими досвідченими колегами я не загубив своє відчуття музики, харизми, гарного смаку та відчуття вокалу конкурсантів. Тож перший день був дуже важким. Я не дивився перший ефір, тому що в мене був концерт. Алілуя! Чесно, я дуже боявся дивитись цей запис.

А ти хвилюєшся, коли бачиш себе на екрані?

Я ніколи не дивлюся на себе на екрані. І не слухаю свою власну музику.

Правда??

Так. Не тому, що вона мені не подобається, а тому, що я роблю її. Музику, яка вже створена, я відпускаю, і не слухаю її.

Стосовно твого членства в журі: ти вирізняєшся, ти найбільш загадковий персонаж, ніколи не відомо, що ти скажеш.. І дуже цікаво, як ти налагодив стосунки з іншими суддями. Ну давай візьмемо Настю Каменських. Дівчина так впливає на вас… Навіть якось переконала тебе! Ти хотів сказати одну думку, але завдяки Насті її змінив.

Я насправді свою думку й сказав. Але справа в тому, що Настя дійсно має «обаяние».

Чарівність, чарівливість?

Ні, чарівність це інше. Я не можу знайти аналогу слову «обаяние». Але у Насті воно є, 300 чи 400%. Досвід і авторитет Данилка на проекті й чарівність Насті, між якими я сидів, трішечки не давали мені працювати на початку, але потім я з цим впорався. А в тому конкретному випадку я пішов за нею, тому що просто боявся помилитися.

А ти вже визначив для себе свій «Х-фактор»? Є хтось серед конкурсантів, кому ти пророчиш перемогу?

Так.

А як ти це відчув? Просто сподобалася людина?

Ні, ну цього замало. Я намагаюсь відчути людину з точки зору її подачі як творчого митця. Я трішечки знаю, що таке музична кар’єра, наскільки це важка праця, й скільки вона потребує наснаги, стрижня, часу, жертв, сімейних проблем… Тобто це має бути абсолютно хвора музикою людина. Така як я. З чотирьох років я нічим більше не займався, і нічого іншого не вмію. Кілька таких людей було на кастингу, і я в них повірив. Але дуже важливо, щоб після «Х-фактору» ця людина не завершила свою кар’єру. Адже я вкладу в неї багато сил, енергії, власного досвіду. І мені страшенно хочеться, щоб вона була, як мінімум, крутим артистом, а як максимум – моїм конкурентом.

А талант? Який відсоток?

Безталанних майже немає.

Повертаємось до суддів. Усі – особистості, тож деякі конфлікти між вами все-таки виникають. Ти одразу зрозумів, що я хочу запитати про конфлікт з Винником. А взагалі, ти здатен конфліктувати?

Я ніколи не боявся конфліктувати заради правди чи того, у що я вірю. Такого у мене було багато, і я не вважаю це чимось новим. На мою думку, щиріше і корисніше сказати людині правду, ніж трішечки причесану брехню.

FVV_0678

Як ти взагалі сприймаєш поразки у житті?

Якщо ви про поразку в «Х-факторі», то я не вірю що це буде саме вона. Бо якщо мої зусилля зроблять людину популярним артистом в Україні, то це перемога.

Андрій у вашому колективі вважається найдосвідченішим суддею, адже він перейшов з минулого сезону проекту. Тож зараз почувається найбільш впевнено в цьому кріслі…

Так, він там відпускав жарти типу «А ви що, про мене забули? Нічого, що я тут вставлю свої п’ять копійок?» (сміється) Взагалі, Андрій Данилко на 100% виправдав мої сподівання. Тому що колись мій тато працював з ним, ще у кам’яний вік українського телебачення. Це було СВ-шоу, ще до появи Сердючки як концертного артиста, як музиканта. Тато розповідав, як він сидів у куті, писав якісь пісні, і не дай боже хтось їх побачить! Андрій – один з тих, хто реально робить цей світ кращим. Насправді, у нас багато спільного.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дмитро Шуров: «Ми з різних світів – і цим цікавий проект»

І він теж полюбляє казати правду в обличчя, в нього немає бар’єрів…

Він дуже добра людина.

А ти зла людина?

Ні, не зла. Просто занадто справедлива.

Такий цікавий недолік – «я занадто справедливий» (сміється)

Я знаю, що коли казав правду людям… Навіть якщо вони її не розуміли на початку, то потім казали мені за це «Дякую».

З чого складається «Х-фактор» для тебе?

Як це не парадоксально, «Х-фактор» – це кохання. Те, про що увесь час говорить Олег Винник. Немає тих, хто співає про любов, всі співають заради себе… Говорю банальні речі, але це правда. Тому що «Х-фактор» – це така штука, що не старіє, не виходить з моди і чіпляє людей. А до цього ти вже додаєш, як людина співає, чи є у неї талант, чи вона працьовита, чи вона гарна, чи вона не якийсь там злобний карлик.

А тепер запитання глядачів до тебе. Цікавиться Валентина, м. Ужгород:

У мене проблема! Мені дуже подобається один співробітник. Але мене в ньому дещо насторожує. На роботі він грізний, постійно кричить на колег. Сиджу і думаю, чи варто з таким йти на побачення? Я бачила, що ви теж дуже запальний, особливо на «Х-факторі»! А як ви переносите конфлікти вдома? Скандали й битий посуд?

Ну я думаю, на одне, хоча б, побачення варто сходити. Можливо, у нього якась мінлива склалась репутація. Буває ж таке.

Тобто, якщо у когось складається враження, що ти такий запальний, емоційний..

Ви знаєте, що я з дружиною своєю живу 15 років? 15! Чи може людина бути постійно отакою?

А, може, ви знайшли одне одного? Як вирішуєте отакі конфліктні моменти? Вони ж існують у кожної пари…

Ми розмовляємо. Ми обговорюємо все. Я виріс у сім’ї педагогів, у дуже інтелігентній та максимально стриманій атмосфері. Батьки при моїй присутності ніколи не обговорювали серйозних проблем. Це були дев’яності, люди не мали що їсти, одягнут… Їхали в Польщу продавати якісь радянські фотоапарати. І я ніколи не чув, щоб вони про таке говорили, чи про якісь власні проблеми, які, безумовно, у них були. Я не думаю, що це правильно. Тож ми одразу вирішили, що так жити не будемо.

Це ви домовилися?

Так. Ми домовились, що про все будемо говорити. І без цього ми б не змогли так цікаво бути разом. Адже дуже важливо, щоб ти не хотів бути, тому що так треба. Мені хочеться знати людину, з якою я живу, знати, чим вона дихає, про що думає, які в неї сьогодні є переживання або немає. Без цього неможливо бути разом. Якщо двоє людей  розбивають тарілки, кидають якісь папірці, переставляють телевізор, то їм не доля бути поруч. Бо якщо їм добре разом, то їм добре разом.

Але, наскільки я знаю, ви не одразу легко поєдналися. То сходились, то розходились, і це все дуже емоційно… Навіть під час весілля хтось з вас плакав!

Вона зачинилася у ванній.

Як? Це настільки емоційний був момент для неї? Чи як для себе ти це поясниш?

Я думаю, що це круто. Це ж емоції… У нас було дуже просте весілля. Не мали часу через гастролі. Я просто зарезервував щось на зразок «все включено». А називалось воно «Повний фарш». Туди входили фотограф, музикант, який співав «Старики мои, старики», коли батьки зайшли в зал. А батькам тоді нашим було 40-45 років на хвилиночку. (сміється) Ось. Була це тітонька з високою зачіскою, яка говорила «Пан Дмитро та пані Ольга, я оголошую вас…». Тож я думаю, що Оля плакала через це. Бо все було якось не так, як ми собі уявляли. Але ми дуже хотіли весілля. Тоді для нас це було дуже важливо.

Ну так для вас це й було важливо.

Мені це було важливо, тому що я цілий рік її добивався. І коли зрозумів, що відбувається, то швидко сказав «Так, камон! Ідемо в РАЦС». Бо ще хтось забере. (сміється) Ми дуже сміємось з цього приводу зараз, бо не бачимо великого сенсу у всьому тому весіллі.

_MG_1335-f-2 rjgbz

Ти з такої  інтелігентної родини, хлопець обдарований, майбутній музикант. Тобі 19 років, їй 23, і її батьки спочатку не сприйняли тебе?

Ну тоді ж не було передачі «Все буде добре», вони не бачили мене по телебаченню, не було «Х-фактору». Вони не знали, хто я, але знали, що я музикант. Тому думали, що я як і всі музиканти пиячу, міняю дівчат. В принципі, до якогось моменту так і було.

Було? В 19 ти вже встиг це робити?

Ну слухайте, в 19 людина має право робити, що завгодно, в неї паспорт уже є. Зустрівши Олю, в житті все дуже сильно змінилося. Це було трішечки як Джон Ленон зустрів Йоко Оно. Хоча я був дуже юний пацан, все ж раніше дозрів за своїх однолітків, тому що рано поїхав навчатись, був не вдома. Я від’їхав з Вінниці в 13 років. Тобто, в принципі, на той момент не був таким вже й малим. Якийсь час пішов на те, щоб переконати Оліних батьків і всіх інших людей в тому, що ми пара. До якогось моменту ми навіть прикидувались братом і сестрою.

А для чого ви це робили?

Я не можу вам сказати чому.

І довго?

Кілька місяців.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Х-фактор»-8: заради кого Дмитро Шуров вперше змінив свій вердикт

Слухай, а тут якраз стосовно стосунків із тещею, є запитання від Кості з

Запоріжжя:

Теща постійно мене нервує! Хоча ми з дружиною разом вже цілий рік. Я знаю, що у вас була ситуація, коли майбутня теща навіть на поріг не пускала. Як ви знайшли контакт з нею? І як думаєте, якщо я подарую їй чайник (як ви колись), вона мене полюбить?

Все знають про тебе.

Костя, по-перше, у нас Запоріжжі 30-го числа в турі концерт – не пропустіть! По-друге, у мене золота теща. Звуть її теж, не повірите, Ольга. У мене є сестра Оля, теща Оля і дружина Оля. Це таке рідкісне ім’я в наш час. Я дійсно йшов з чайником знайомитися. І мене дійсно не пустили на поріг, тому що думали, що я – це тимчасове явище. І взагалі-то, вони мали на це повне право. На щастя, у нас зараз чудові взаємини з Оліними батьками, й вони дуже сильно допомагають у всьому, що пов’язано з сином, та й іншими справами. Не можу слова поганого сказати про тещу, тому що вона крута. Костя, а ви, якщо дратує теща, подумайте: можливо, вам потрібно знайти якесь спільне хобі? Може, вона курить люльку, або грає в боулінг. … Дізнайтеся про неї щось таке і знайдіть спільну мову.

А ось запитання від Олени, м. Дніпро:  

Мій чоловік зовсім не має почуття стилю! Але те, що я йому пропоную вдягнути вважає недоречним. Я читала, що в створенні образу ви покладаєтеся на дружину. Підкажіть, як змусити чоловіка вдягнути те, що йому дійсно пасує? Як дружина знайшла до вас підхід в цьому сенсі?

Це болюча тема. Я взагалі людина дуже консервативна у всьому, що стосується одягу й зовнішності. Мене привчити до чогось нового дуже важко. Там справді був і розбитий посуд, і «вырванные годы, и вырванные волосы». Я ненавиджу ходити по магазинах, одягатися, приміряти щось.. А без цього неможливо, тому що ми граємо багато концертів. І Pianoбой як група концептуально вдягнена. Ми виглядаємо дуже круто. Суміш рок-н-ролу, фолку, трішечки українського, 1969 рік, 2017…  І всім цим зараз займається моя дружина Оля. У неї, на відміну від мене, є класний смак у одязі. Я непогано розуміюсь на музиці, а вона у всьому решта. Яку дати пораду? Шановний чоловіче, ваша дружина має рацію!

А в яких тоді питаннях ти не поступаєшся? Навіть коханій людині, навіть Ользі, яку ти так любиш?

Ми спілкуємось. Ми люди досить критичні обоє, і любимо аргументи. Тож ми спілкуємось багато й намагаємось переконати іншого. Не буває такого, що сказав і все.Ось вам ситуація. Я розумію, що ми не можемо мати собаку вдома. Тобто я нічого не маю проти собак. А вона мріє хоч про якусь маленьку таксу. Навіть коли ми з нею одружились, я дарував їй нескінченні такси, купував їх скрізь, але… вони заважають мені робити музику. А все, що заважає мені робити музику, в нас вдома не приживається. Була навіть кішка Фаїна, підібрали на вулиці. Спочатку все було класно, а потім вона почала кидатись на двері спальні, де в мене піаніно стояло. І я взагалі не міг працювати. Тож вона пішла. Тому що, або я, або вона.

Тобто якщо це стосується твоєї творчості то все, крапка?

Музика – так. Все інше можна обговорювати в нашому домі. Більше того, є речі, у які я взагалі не лізу. Все, що стосується, наприклад, саду.

А ти взагалі розумієш на скільки їй складно?

Їй дуже складно. Я все розумію. Я точно не подарунок. Я б не витримав точно. (сміється) Кохання – страшна річ, якщо воно щире.

Ну а тобі доводиться щось терпіти у твоїй коханій людині? І ти думаєш, «я терплю лише через те, що я її страшенно кохаю»?

Звичайно є.

І що це? Окрім такси?

Не скажу.

BD7B5934

Так, а ось Олександр, з м. Київ:

Моя дочка дуже погано спала вночі, й ось побачила у Діми на столі Вінні Пуха, теж захотіла собі такого ж. Ось купили, й о диво – дитина спить дуже міцно! Діма, спасибі вам за ідею. Питання: чи спите чи ви разом з Вінні? І як переконали дружину прийняти його в сім’ю?

Я не сплю з Вінні Пухом. Він їздить зі мною на гастролі, ходить на ефіри «Х-фактору». У мене їх приблизно 20. І мені всіх дарують. Вінні Пух – це чудова істота, яка, не обтяжуючи себе зайвими хвилюваннями, абсолютно органічним і природнім шляхом допомагає людям. Цим він мені дуже імпонує, і я намагаюся у нього цьому навчитися. Для мене це яскравий приклад даосизму, тобто, людина, яка йде за обставинами, при цьому не намагаючись увесь світ навколо себе переламати й перемінити. З приводу того, що вам допоміг Вінні Пух.. Це супер новина, бо це дуже дешевий, доступний спосіб вирішити питання. Я вас вітаю!

Читайте також: Дмитро Шуров відправляється в тур 2017 по Україні

А які у тебе плани на майбутнє? Окрім того, що ти переможеш у«Х-факторі»?

Взагалі, «Х-фактор» для мене проект поки що дуже емоційний та енерговитратний. Сподіваюсь перемогти. Але взагалі дуже багато планів. У нас виходить пісня з кліпом, одна з найкращих, як мені здається, за всю мою кар’єру. Називається «Дзен». Їдемо у всеукраїнський тур, робимо багато крутих речей і піднімаємо планку щоразу. В принципі у мене наполеонівські плани щодо Pianoбой, щодо подальшої долі в Україні, моєї музичної кар’єри. Це якщо в двох словах. Але можу ще додати: Pianoбой – це така формація, яка створювалась для концертів. Тобто, концерти – це те, що я найбільше люблю робити в житті. І вважаю, що людина, яка не бачила Pianoбой наживо, не знає, що це таке.

Це ж гарно, коли в житті уже все буде добре. В тебе є свій рецепт, можливо, яким би ти міг поділитися з нашими глядачами?

Поважайте інших, думайте про те, що ви сьогодні зробили й намагайтесь знайти своє місце в житті. Не робіть те, що не ваше. І «Все буде добре»!

Більше дивіться в нашому відео!

Читайте більше цікавих новин у Viber Все буде добре